Фастів

Ордою битий, шляхтою замучений,
Царевими послами не приручений,
Стоїть над кручами понад Унавою
Козак порубаний, укритий славою!
Лиха навала з давньої межі
На списи піднімала, на ножі.
Хоч кров йому із ран і досі ллється,
Та мій козак не гнеться, а сміється.
Вола мулла, скрегоче ксьондз зі злості.
 
А козарлюга точить шаблю об ворожі кості.
Він непоборний, наче та гранітна скеля.
У високості голубій душі його оселя.
Там слави його рай, жаданий з віку вирій.
Стоїть козак на Україні милій!
 
Ніколи я не хвастав, ні,
Що народився в славетному Фастові.
На високій горі, над Унавою,
Над красою її величавою.
 
Унава, Унава!
Козацькая слава!
Твоя сховала течія
Бунчук Семена Палія.
 
У пам'яті колишуться тумани
І синій ліс за сивою рікою.
Я причаївсь на підвіконні біля мами.
Тулюся до плеча її щокою.
 
Унава, Унава!
Дитяча забава!
Розбризкане в сонці чуття!
У кожній краплині,
У кожній іскрині
Моє ще не жите життя!
Яке то щастя впасти у траву
На березі притихлої Унави
І слухать серцем, як віки гудуть,
Як проростають квіти й соковиті трави.
 
Унава, Унава! 
Чаклунські заплави.
Прадавні казки в комишах.
Сміється і плаче
Прозора, дитяча
І ще неущербна душа.
А в небі, там і серед дня
Горять, виблискують яскраві зорі,
І піднімається із небуття
Козацька слава в світові простори.
 
Унава, Унава!
Козацькая лава
У стогоні тисяч копит,
У скреготі шабель
Виборює право
У власному домі
Хазяїном жить!
 
Сичевський Василь
Немає голосів
  • 181 переглядів